Light of Memory: 40 Years After Chornobyl
On April 26, the Association of Ukrainians in Victoria in Noble Park hosted a deeply moving event: Light of Memory: 40 Years after Chornobyl. Four decades have passed since the disaster, yet the echo of that day still resonates profoundly within our community and the world.
We gathered to honour the heroism of the liquidators, doctors, the survivors, and all those whose lives were forever altered by the largest man-made disaster in human history.
About the Chornobyl nuclear disaster
On April 26, 1986, a catastrophic explosion occurred at the Chornobyl Nuclear Power Plant in northern Ukraine. It released massive amounts of radioactive material into the atmosphere, making it the worst nuclear disaster in history.
Entire communities were uprooted overnight. Over 100,000 people were evacuated, forced to abandon their homes, ancestral lands, and belongings, leaving behind ghost cities like Pripyat. The immediate containment of the disaster was led by "liquidators"—hundreds of thousands of emergency workers, firefighters, and engineers who knowingly exposed themselves to extreme, often fatal, levels of radiation to extinguish fires, clean up radioactive debris, and construct a concrete sarcophagus over the exposed reactor to protect others from the fallout.
Chornobyl was an ecological and human tragedy with health consequences that spanned generations.
Living history: Voices from the frontlines
During a powerful panel discussion, yewitnesses shared their deeply personal and heartbreaking lived experiences:
Serhiy Bukharenko: A liquidator who worked directly at the reactor and in Pripyat in 1986, assisting with decontamination and the construction of the sarcophagus. Despite receiving a dangerous dose of radiation (10 times the normal limit), his most haunting memories were the eerie emptiness of the abandoned towns and the children's gas masks left behind in deserted kindergartens.
Olya Lisova: A pediatrician working in Zhytomyr during the post-accident crisis. She shared her memories of providing first aid, the strict safety measures families had to follow that summer in the Kyiv region, and the long-term health consequences she witnessed in children.
Svitlana Nahorna: Born and raised in Chornobyl, Svitlana shared her tragedy of surviving the evacuation and the profound grief of losing her family’s land and the home built by her parents and grandparents.
Orysia Stefyn: Spoke about the immediate response of the Australian-Ukrainian diaspora, who created a foundation to aid the children of Chornobyl and welcomed them to Australia for much-needed rest and recovery.
Maru Jarockyj: Recalled the shock, despair, and fervent prayer felt by Ukrainians in Australia when news of the tragedy broke during a service at the Ukrainian Cathedral of Saints Peter & Paul in North Melbourne. She also shared the story of the Chornobyl Madonna icon and its journey to Ukraine in 1988, drawing a powerful parallel to today: emphasisng that the current nuclear threats posed by Russia can only be overcome through a just peace and victory for Ukraine.
The heavy, reflective atmosphere was balanced by beautiful musical performances by choir Horizon, led by musical director Yuliia Faidiuk, and a deeply moving solo performance by Kristina Akinci.
An event of this magnitude requires the dedication of many hands. We want to extend our deepest gratitude to everyone who made this gathering possible:
Our Panelists for their courage in revisiting their trauma to ensure these vital histories are never forgotten.
Oksana King, Director of the Ukrainian Community School, Noble Park (Українська школа ім. Лесі Українки), for managing the technical support and moderating the panel discussion.
Ukrainian Women's Association - Lesia Ukrainka Branch - Noble Park for their participation and for providing light refreshments.
Thank you to everyone who attended, listened, and shared in this intergenerational dialogue. We must remember, honour, and preserve this memory, and ensure it is never repeated.
Keep an eye on our Facebook page or sign up for our newsletter to hear about future events and gatherings.
Світло пам'яті: 40 років після Чорнобиля
26 квітня Асоціація українців Вікторії (Нобл-Парк) провела надзвичайно зворушливу подію: «Світло пам'яті: 40 років після Чорнобиля». З моменту катастрофи минуло чотири десятиліття, але відлуння того дня й досі глибоко відгукується в нашій громаді та в усьому світі.
Ми зібралися, щоб вшанувати героїзм ліквідаторів, лікарів, тих, хто пережив ці події, і всіх, чиї життя назавжди змінила найбільша техногенна катастрофа в історії людства.
Про Чорнобильську ядерну катастрофу
26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції на півночі України стався катастрофічний вибух. Унаслідок цього в атмосферу було викинуто величезну кількість радіоактивних речовин, що зробило цю аварію найстрашнішою ядерною катастрофою в історії.
Цілі громади були змушені залишити свої домівки за одну ніч. Понад 100 000 людей були евакуйовані, змушені покинути своє житло, рідні землі та майно, залишивши по собі міста-привиди, такі як Прип'ять. Безпосередньою ліквідацією наслідків катастрофи займалися «ліквідатори» — сотні тисяч рятувальників, пожежників та інженерів, які свідомо наражали себе на екстремальні, часто смертельні дози радіації. Вони гасили пожежі, очищали територію від радіоактивних уламків і будували бетонний саркофаг над зруйнованим реактором, щоб захистити інших від радіоактивних опадів.
Чорнобиль став екологічною та людською трагедією, наслідки якої для здоров'я людей охопили цілі покоління.
Жива історія: голоси з передової
Під час потужної панельної дискусії очевидці поділилися своїм глибоко особистим і болючим життєвим досвідом:
Сергій Бухаренко: ліквідатор аварії, який у 1986 році працював безпосередньо на реакторі та в Прип'яті, допомагаючи з дезактивацією та будівництвом саркофага. Попри отриману небезпечну дозу опромінення (у 10 разів вищу за норму), його найстрашнішими спогадами залишилися моторошна порожнеча покинутих міст і дитячі протигази в порожніх дитячих садочках.
Ольга Лісова: дитяча лікарка, яка працювала в Житомирі під час післяаварійної кризи. Вона поділилася спогадами про надання першої допомоги, суворі заходи безпеки, яких родини мали дотримуватися того літа на Київщині, та довготривалі наслідки для здоров'я, які вона спостерігала в дітей.
Світлана Нагорна: народилася і виросла в Чорнобилі. Вона поділилася своєю трагедією евакуації та глибоким болем від втрати родинної землі й дому, побудованого її батьками, бабусями та дідусями.
Орися Стефин: розповіла про миттєву реакцію австралійсько-української діаспори, яка створила фундацію для допомоги дітям Чорнобиля та приймала їх в Австралії для такого необхідного відпочинку й оздоровлення.
Маруся Яроцька: пригадала шок, розпач і молитви українців в Австралії, коли новина про трагедію надійшла під час богослужіння в Українському католицькому соборі св. Петра і Павла в Мельбурні. Вона поділилася історією ікони «Чорнобильська Мадонна» та її подорожі до України в 1988 році, провівши потужну паралель із сьогоденням: наголосивши, що нинішня ядерна загроза з боку Росії може бути подолана лише через справедливий мир і перемогу України.
Важка атмосфера роздумів була врівноважена музичними виступами, зокрема надихаючим співом зведеного хору під керівництвом музичної керівниці Юлії Файдюк та неймовірно зворушливим сольним виступом Крістіни Акінчі.
Подія такого масштабу вимагає відданості багатьох людей. Ми хочемо висловити нашу найглибшу вдячність усім, хто зробив цю зустріч можливою:
Нашим панелістам за їхню мужність знову пережити свій травматичний досвід, щоб ці важливі історії ніколи не були забуті.
Оксані Кінг, директорці Української школи ім. Лесі Українки (Нобл-Парк), за технічну підтримку та модерацію панельної дискусії.
Союзу Українок Австралії (Відділ ім. Лесі Українки, Нобл-Парк) за участь та пригощання.
Дякуємо всім, хто завітав, слухав і брав участь у цьому діалозі поколінь. Ми повинні пам'ятати, шанувати і зберігати цю пам'ять, аби гарантувати, що подібне ніколи не повториться.
Слідкуйте за нашою сторінкою у Facebook або підпишіться на розсилку новин, щоб дізнаватися про майбутні події та зустрічі.